UFO: ukrainian forum

Объявление

Вітаємо на нашому кроссфорумі!
Тут ви можете грати з одного профілю будь-яку кількість персонажів та брати участь у будь-яких епізодах. Вигадуйте окремі пригоди або створюйте власні лінійки квестів та керуйте ними. Грайте українською в основних або будь-якою іншою мовою у додатковому розділі. Втілюйте все, що не могли деінде.
Словом - робіть, що бажаєте.
Приветствуем на нашем кроссфоруме! Тут вы можете играть с одного профиля любое количество персонажей и принимать участие в любых эпизодах. Придумывайте отдельные приключения или создавайте собственные линейки квестов и управляйте ими. Играйте на украинском в основных или на любом другом языке в дополнительном разделе. Воплощайте все, что не могли где-то еще.
Словом - делайте, что хотите.
Tips & tricks: если вам нужно что-то перевести, наведите мышку и подождите. Возможно, это поможет.

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » UFO: ukrainian forum » Фантастика » Glory to Arstotzka!


Glory to Arstotzka!

Сообщений 1 страница 11 из 11

1

Рейтинг: PG-13
Тригери: -

Учасники: Дивоглядний Маґнус, також відомий як Гжегож Бженчишчевський (Стеллалуна) та Амелія вон Гроневальд, вона ж - чарівна Лілу (мадам Вонґ).
Час і місце: 2-10 квітня 2473 року, планета Арстоцка, що в зоряній системі Кобрастан.

Арстоцка - найвеличніша у галактиці планета! На Арстоцці найкраща безоплатна медицина, найчуйніші співробітники держдепартаменту і найщасливіші у світі люди! Народ Арстоцки в єдиному пориві славить нашого великого Коменданте за його безсонну невтомну працю на благо Арстоцки!
Ніхто ніколи не залишав Арстоцку розчарованим! Взагалі-то, її просто ніхто ніколи не залишав...

Теги: фантастика,комедія,PG-13

Отредактировано Стеллалуна (2017-02-19 21:44:23)

0

2

[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Маґнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz]- Тобто, "вперше бачите"? - Маґнус, якого через кляту бюрократію цієї планети позбавили його дивоглядності, нервував та починав злитися. - Мі ж учора вранці приземлилися, тут ще був натовп, який нас вітав, народні танці, хліб-сіль, все таке. Ну, тут ще біля виходу мій портрет, складений із хлібних крихт, висів. Ні? Все одно вперше бачите?
Працівник космопорту не ворухнув жодним м’язом. Він і далі дивився на Маґнуса скляними очима. Здається, він навіть не кліпав ними, і в якийсь момент фокусник засумнівався, чи людина перед ним, чи, може, робот. Але роботи, на його думку, настільки тупими бути не могли.
Він озирнувся на Лілу, котра щоразу, як Маґнув був не на висоті, поводилась так, ніби зустріла Санту та Зубну Фею, і перший завалив її подарунками, а друга грошима, і навіть зубів брати не стала. Зітхнув.
- Добре. Тобто, нам потрібні завірені сьогоднішнім числом документи, які засвідчують наші особистості, так? І де таке можна взяти?
Взяти таке, як виявилося, можна було у конторі на іншому кінці столиці, але контора ця працювала лише по непарним числам, з 7 до 19 без перерв, не рахуючи перезмінок, провітрювань, переобліків, технічної перерви та обіду - усього їх набиралося на 10 робочих годин.
До того ж, сьогодні було парне число.
Їхні номери у готелі навіть не думали звільняти. Портьє, який нудьгував за стійкою, зняв ті ж - єдині, які не припали пилом - ключі та подав їх Маґнусу та Лілу.
Брудний рушник, який перед тим, як іти, Маґнус кинув на підлогу, місцева прибиральница турботливо повісила назад на гачок.
Чекаючи на Лілу, Маґнус спустошував міні-бар, серед молочних напоїв та мутний соків з м’якоттю на дні причаїлося щось зеленкувато-прозоре.
Арстоцка подобалася йому все менше.

+1

3

[icon]http://mybb.forum4.ru/img/avatars/0012/f3/98/81-1404058245.jpg[/icon][nick]Amelia von Gronevald[/nick][lz]<span class="lz">Вік: </span> 28 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> асистентка фокусника[/lz][status]It's just a bunch of hocus pocus![/status]Без груди сценічних костюмів, в якій ще зранку потопав її номер, готельна кімната виглядала настільки голою та сірою, що впору було вішатися на паску халату, прив’язаного до люстри, з табличкою “Безвихідь” на шиї.
Вішатися Амелія не стала - сама вона халатів не носила, а користуватися готельним (паском від якого, без сумніву, попередніх гостей душили уві сні) вбачала негігієнічним. До того ж, у неї була серйозна підозра, що люстра все одно тримається на соплях і клеї “Хвилиночка”.
Ван Гроневальд недбало кинула дорожню сумку на продавлене ліжко, і пішла вимивати з волосся блискітки та зірочки конфеті - наслідки учорашнього виступу. П’ятнадцять хвилин - і душова стала виглядати так, наче в ній покінчила з життям Майстриня Дзенька. Амелія зробила уявну позначку запропонувати Магнусу використовувати трохи меньше фальшивої крові в трюці із відрубанням голови.
Рушників у номері не виявилось. З тихою лайкою Амелія завернула волосся в тюрбан, зібраний із прапору Арстотцки - їх на стінах було розвішано цілих три - і вийшла в коридор.
На майданчику між поверхами димів сигаретою месьє Жак. Зміривши ван Горневальд оцінюючим поглядом, він почекав, доки та наблизиться, насунув капелюха на нижче на очі і хрипким голосом сказав:
- Бонжур. Чи не бажаєте придбати державну таємницю?
- Ні, дякую, - прошльопала повз нього Амелія, лишаючи мокрі плями на потертій килимовій доріжці. - Можливо, наступного разу.
- Цей мутний знову хотів дивного. - поскаржилась вона Гжегожу, без стука ввалюючись до його номеру.
- Ти дзвонив секретарю Коменданте? Коли нам дозволять зліт? - Амелія впала в крісло коло вікна, перекинувши ноги через підлокітник. Кармазиновий стяг Арстотцки з’їхав їй на очі, поправляти його вона не стала.
- Нагадай, будь ласка, чому ти просто не скажеш “Ахалай-Махалай” і не перенесеш нас на зореліт силою своєї надчудовості і дивоглядності? - Концентровану зловтіху, що сочилося в інтонаціях Амелії, можна було зцеджувати в колбочку і відкормлювати на ній призових єхиден для конкурсу.
З того дня, як Гжегож під час вистави щезнув свою попередню ассистентку (за сумісництвом - рідну сестру Амелії) і так і не зміг повернути її назад, Дивоглядний Маґнус закінчився для ван Гроневальд як чоловік і фокусник і почався як мудак. Так і жили.

Отредактировано мадам Вонґ (2017-02-20 21:54:29)

+1

4

[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Магнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz]- Мутний, точно, - погодився Маґнус і влив до стакану, де вже підозріло розповзалося зеленкувато-прозоре щось, один з мутних соків.
На смак було так собі, але пробирало добре, тож кривитися та жалітися він не став, а лише здригнувся десь глибоко усередині і прикрив це усмішкою.
- Я не скажу "Ахалай-Махалай", тому що, нагадаю, чарівно Лілу, що дехто ще недостатньо гнучкий та верткий. Цей дехто навіть від шабель у бочці не спроможний ухилитися. Від ракет, що стріляють по зорельотах, які стартують без дозволу, дехто тим більше не ухилиться. А в мене і так надто часто змінюються асистентки.
У відповідь на питання про секретаря він і геть махнув рукою. Він все ще хотів вірити у те, що це було просто випадковим, дурним непорозумінням, але Маґнусу на планеті не подобалося чим далі, тим більше. Спершу йому заборонили - хоча звучало це як дружня рекомендація - вживати у псевдонімі епітет "Дивоглядний", бо це виявилося частиною повного титулу Коменданте, і той міг сприйняти це як ображливе блазнювання. Потім виявилося, що у програмі до його дня народження вони виступають не самі. Маґнус обурився до глибини душі - він ніколи не погоджувався ділити сцену. Щоправда, коли він дізнався, що перший виступ - не зовсім виступ, а, радше, публічна страта, він вмить охолонув і обурення притримав при собі.
Словом, у тому, що дзвінок нічого не вирішить, Маґнус був упевнений. Справи на Арстоцці робилися якось інакше, ніж через дзвінки.
- Наступного разу погоджуйся на дивне, - порадив він Лілу. - Дізнаєшся, наскільки глибока кроляча нора, як люблять жартувати моделі на вечірках "Плейбоя".

Отредактировано Стеллалуна (2017-02-22 12:37:19)

+1

5

[nick]Amelia von Gronevald[/nick][status]IT'S JUST A BUNCH OF HOCUS POCUS![/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/81-1404058245.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 28 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> асистентка фокусника[/lz]- А все чому? - Зловтішно поцікавилася Амелія, і сама ж дала відповідь, яку - в різних варіаціях - за попередню добу встигла донести до шефа із дюжину разів: - Тому що дехто не зміг встояти проти персонального запрошення з подвійним гербом і грубими лестощами на шість сторінок ,
Ван Гроневальд потягнулася в кріслі, смачно хруснувши плечем, мазнула поглядом по смутному пейзажу за вікном, ненадовго замислилася, від чого її менше нудить - від бетонного плацу або від Дивоглдного Магнусу, і з тугою повернулась до фокусника.
- Нагадай, як там було - "Славнозвісний Ясноокий брат Сонця і Місяця"? - Ван Гроневальд, звичайно ж, прикидалася. Текст запрошення відвідати з виступом Арстотцку вона знала на пам'ять, і не тільки через те, що з того чортового папірця вони обидва взагалі дізналися про цю замшілу планету, але й тому що сам текст приносив Амелії ні з чим не порівнянне щастя, краще якого могло бути тільки видовище того, як Бженчішчевского повільно затягує в промисловий комбайн-подрібнювач.
- То який у нас тепер план, Ясноокий ти наш? Після того, як ти удостоїв всіх бажаючих права споглядати Дивоглядного Магнуса у всій піднесеної геніальності іскрометного генія - кінець цитати - як нам звідси звалити?
Шия затекла, і Амелія перегрупувалася, сівши в кріслі по-турецьки і з несхваленням спостерігаючи за тим, як Гжегож несеться в безодню зеленувато-мутного запою.
- Тому що я тут познайомилася в барі з постояльцем з шістсот другого, він комівояжер, і прилетів сюди сімнадцять років тому на два тижні продавати ножі для чищення баклажанів. І особисто ось я не хочу витратити кращі роки на тебе і півгодинний прямий ефір місцевого центрального мовлення.
Незалежним телебаченням Арстотцкі Амелія вже мала щастя насолодитися напередодні. На планеті було всього три канали, причому по одному показували нескінченну трансляцію з місцевого парламенту, по другому - новини балету, а третій працював дві години на добу у вихідні.
З такими вихідними даними ван Гроневальд вже майже дозріла ризикнути і покластися на "Ахалай-махалай" і плювати, що у фокусі з труною і принцесою фей її все ще трохи чіпляє лазерним різаком.

+1

6

[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Магнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz] Маґнуса уж пересмикнуло - чи то від ядерного коктейлю, що пробирав з кожним ковтком все сильніше, чи то від перспектив, що їх було чутно поміж рядків нескінченних докорів Лілу. Та він мужньо втримав себе у руках та похитав головою.
- Фальстарт, Лілу, знову фальстарт. Ти зарано починаєш панікувати. Коли прийде час - я дам тобі знати. А до того часу усміхайся і не виказуй, що щось іде не так. Це - перше правило усіх фокусів, запам’ятай. Якщо ти дотримуватимешся його і вдало обиратимеш помічницю серед публіки, то навіть фокус з невдалим розпилюванням жінки стане головним номером твоєї програми.
На "програмі" язик у Маґнуса вже трохи заплітався, але врешті-решт він впорався зі своєї короткою настановою. Втім, він і справді вважав, що панікувати ще зарано, і все ще може владнатися саме по собі.
- Ти забуваєш, що ми - не комівояжери і не продаємо ножі. Нас сюди запросили як особливих гостей. На день народження сина Коменданте. Звісно ж, нас випустять. Просто ми на чужій планеті. Ми маємо поважати чужі закони та звичаї, якими б дивними вони нам не видавалися.
Внутрішній голос підказував, що зараз Маґнус бреше, і що нічого не владнати, і що йому - огосподи - йому, можливо, доведеться працювати, як звичайній людині. Про всяк випадок він списав це на дію алкоголю. І ним же вирішив свій дивний стан лікувати.
- Давай краще вип’ємо, - запропонував він. - Я тут щойно винайшов дивовижний коктейль. Можемо назвати його якось на кшталт "Сестра Ерхарт", якщо хочеш. Маємо ж ми і тебе теж якось прославити. Принеси мені з міні-бару пляшечку з зеленим і ще одну, з мутним - я і тобі такий змішаю. До речі, подивися, що ми взагалі п’ємо. Все рівно до завтра робити немає чого. Ти ж не хочеш на ще одну екскурсію?
Екскурсією їх як почесних гостей вже розважали день тому. До програми входив пам’ятник Коменданте, палац Коменданте, меморіальні таблички, присвячені Коменданте, а також музей, що збирав його особисті речі: чашки, списані ручки, діряві шкарпетки. Перлиною експозиції був цвях, на який Коменданте якось наступив. Тож Маґнус був цілком певен: що б він не пив, це було краще.

+1

7

[nick]Amelia von Gronevald[/nick][status]It's just a bunch of hocus pocus![/status][icon]http://mybb.forum4.ru/img/avatars/0012/f3/98/81-1404058245.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 28 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> асистентка фокусника[/lz]- А давай, - несподівано погодилася Амелія, перед очима якої промайнули дві перспективи: вбити день на маячню Гжегожа і власну параною і вбити день на все те ж саме, будучи при цьому гнітючо тверезою. Вибір стежини був очевидним кожній пристойній гьорл-скауту.
- Будь ласкавий, змішай подвійний, а то ти вже уклюкался, а я ще - ні, треба зрівняти градус. - Ван Гроневальд твердою рукою видала Магнусу необхідні інгредієнти, і спостерігаючи краєм ока, як він - нетвердими руками - вершить свою алкогольну магію, ближче вивчила мутну і зелену пляшки. Перша виявилася соком робочого класу, друга - одеколоном "Останній банкет комісара", і Амелія не знала навіть, яка з бляклих етикеток викликала у неї більший сумнів.
- Хай коктейль називатиметься "Транссистемний круїзний лайнер "Станіс Баратеон - дійсний король Вестероса". Що? - Зловила вона здивований погляд боса, - Якби ти бачив, скільки безвиході в цьому туристичному маршруті, ти б не запитував. Готово, будьмо?
І вони будьнули.
І ще раз будьнули.
Будьнули, і обговорили політику Всегалактичного бюро безпечного драйвера-пересування відносно піратів і антіглобалістічеських терористів.
Будьнули, і зіграли в преферанс на бажання картами з циркового реквізиту (про що Амелія здогадалася лише коли задала мастю червоні піки, а Гжегож не здогадався взагалі).
Будьнули, і заспівали дуетом "Чом ти не прийшов".
Будьнули, і Магнус провідеофонив своєму колишньому антрепренерові, але попав в редакцію планетарної газети "Не осоромимо!" і вони з ван Гроневальд, перебиваючи один одного, дали розгорнуте інтерв'ю, творчо переосмисливши Кодекс про права вільнонайманих артистів.
Десь між тим, як вони по-черзі бігали підсовувати любовні записки під двері мосьє Жака, і тим, як малювали на стіні губною помадою Амелії схему їх майбутнього прекрасного фокусу під робочою назвою "Пригоди гігантського кочета", їм в голову прийшов простий і витончений план, як за допомогою банки арахісового масла і сертифікату про вищу освіту легко і швидко переконати митників дозволити їм зліт, але вже вранці, прокинувшись від перших променів Кобрастанського сонця, ван Гроневальд могла думати лише про те, як вона хоче померти, який все-таки мерзенний сірий колір у цих стін, і якого біса Магнус нап'яв попонку Гудіні.
Думати було боляче.

+1

8

Маґнуса розбудив внутрішній голос. Той самий, що завжди озвучував усе, що фокусник робив, зазначаючи деталі чи то для майбутніх мемуарів, чи то для глядачів, що таємно слідкували за його безглуздою долею.
Голос вимовив скорботно:
- Прокинувшись, Маґнус зустрівся з найжахливішим похміллям з усіх, що йому траплялися.
Маґнус, завчасно примружившись від цієї печальної перспективи, виповз зі сну і повільно розплющив очі, знаючи, що зараз стикнеться з сонячний світлом, що випалює після нічної гулянки очі.
Але нічого не сталося. Очі розплющилися, присоромлений внутрішній голос замовк. У голові було ясно. Кобрастанське сонце час від часу пробивалося крізь низькі сірі хмари, морзянкою вистукуючи сигнал "SOS", на який ніколи ніхто не відповідав.
Маґнус потягнувся, спритно підходив попонку Гудіні, що ледь не впала на підлогу. Її слонові подарували місцеві майстри - на попоні було виткано зореграму життя великого коменданте, але здаля зореграма більш скидалася на сніжинку.
- Ха! - голосно повідомив світу про своє прекрасно самопочуття Маґнус. - Так і знав, що похмілля буває лише від хімікатів. Дивись-но, чарівна Лілу: хоча ми і пили якийсь мотлох, але - мотлох органічний. И бачиш - жодного сліду похмілля!
У напівмертвої Амелії та її сірого обличчя, вочевидь, була про це якась власна думка, але на це Маґнус не звернув уваги. Він дав асистентці ще трохи часу - поненавидіти його і привести себе до ладу. Сам тим часом змішав свій таємний антипохмільний коктейль, який працював кожний четвертий раз, і звелів Амелії випити його, збрехавши, що дає стовідсоткову гарантію успіху. Він ще додав, що рецепт цієї бурди - родинна таємниця. Насправді рецепт бурди більшість адекватних людей відверто лякав, і, якби Амелія його знала, вона, звісно, відмовилася б. Тому краще було їй не знати.
Наспівуючи, Маґнус подзвонив до потрібної їм контори, а потім униз, адміністратору готелю: дізнався, що контор працює ("поки", - додав безрадісний голос на іншому кінці) і замовив таксі. На додачу Маґнус дізнався, що їм дозволено ще дві поїздки на таксі, а потім прижиттєвий ліміт буде вичерпано і подовжити його можна буде лише за особистим розпорядженням заступника чогось невимовного.
на порозі лежала ранкова газета - хоч щось у готелі працювало як годиться. Маґнус прихопив її з собою, розуміючи, що Амелія ще навряд зійде за вдалу співрозмовницю.
На його подив, на першій сторінці надрукували їх з Амелією фотографії.
- Чарівна Лілу, нас люблять! - завчасно оголосив Маґнус, не читаючи статтю.
[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Магнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz]

+2

9

[nick]Amelia von Gronevald[/nick][status]It's just a bunch of hocus pocus![/status][icon]http://mybb.forum4.ru/img/avatars/0012/f3/98/81-1404058245.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 28 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> асистентка фокусника[/lz]- Их-ди-грим, - загадково пробурмотіла Амелія, акуратно сповзаючи з ліжка і виконуючи постзагульну вправу "тихесенько вздовж стіночки". Останній раз таке мерзенне похмілля їй випадало шість років тому, коли Амелія з її тодішньою дівчиною переплутали фуршет з'їзду ругарійскіх селекціонерів з дегустацією лінійки настоянок на лапках мексиканської ікластої ігуани.
- Хди-и-им, - майже схвально прокоментувала вона Магнусово пійло через п'ять хвилин після прийняття, коли до неї повернулося бажання існувати.
- Харахіс, Грю. Тьху, арахіс. - Ван Гроневальд зловила нерозуміючий погляд Бженчішчікевского з жалем відзначаючи, як залишки нічного осяяння повільно і сумно тануть і випаровуються з пам'яті разом з останніми спиртовими нотками вчорашнього експромтного загулу. - У арахісі наше спасіння! Ні, ніяких асоціацій? Ну і чорт з ним.
П'ятихвилинка усамітнення в кахельної ванній, хоч і не мала і половини успіху сімейного пійла Бженчішчікевськіх, все ж на подив швидко допомогла Амелії повернути пом'яту подобу форми. Хоча судячи з внутрішнього відчуття, пити щось зелене, або каламутне, або в компанії Магнуса її організм не погодиться ще кілька років поспіль.
Але в таксі її новопридбаний кураж помітно знітився. У задушливій кабіні моторошно пахло чимось нудотним, на кшталт марсіанських фіалок, і всю дорогу ван Гроневальд просиділа, притулившись лобом до прохолодного скла і відраховуючи "раз академік Корольов, два академік Корольов" в такт важкому похмільному диханню.
Бажання жити і працювати до неї повернулося тільки в просторому напівпорожньому приміщенні, де розташовувалася відповідальна за інтуристів контора. Поки Магнус відправився на екскурсію в нетрі установи, намагаючись з'ясувати, в який з незліченних кабінетів їм наказано ломитися, Амелія притулилася до ребристого боку мармурової колони, вивчаючи газетну статейку. Читання виявилося настільки цікавим, що до повернення боса ван Гроневальд встигла пробігтися статтею двічі, плюс вивчити прикладену блок-схему на розвороті.
- Спадковий пост-троцькіст, серйозно? - Зустріла вона Магнуса, радісно розмахуючи газетою. І не даючи тому одуматися, впевнено потягла боса в призначені їм двері.
- Здрастуйте, - оптимістично привіталася Амелія з фікусом в діжці і горою синіх бланків, що заполонила нудний офісний стіл та половину кабінету на додачу. За стосом паперів їм привиділося непевне ворушіння, і того слабкого натяку на людську присутність ван Гроневальд було досить.
- Нам потрібно отримати печатку під дозволом на зліт. І перш, ніж ви що-небудь скажете, подивіться сюди. Тут у нас сам Дивоглядний Магнус, також відомий під своєю партійною кличкою "Гже-Бже-пиши-через-є". Так-так, той самий, почесний революціонер, анти-капіталіст, тричі герой битви при Драйвер-порті Н-13, з них один раз - посмертно. Магнус, покажіть пану наркому ваше посвідчення марксиста і - як там було сказано? - Шрам від прямого попадання ракетниці "Бліцкриг" у формі п'ятикутної зірки. Давайте, не соромтеся, тут всі свої.

Отредактировано мадам Вонґ (2017-03-18 00:44:34)

+2

10

[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Магнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz]Взагалі-то, дорогою Маґнус вирішив, що буде вдавати з себе сувору, але справедливу людину. Людину-крицю, людину-сіль землі, людину-цвяхи з таких робити б. Кілька разів за життя таки люди йому зустрічалися, і чомусь йому здавалося, що на Арстоцці да таких ставляться краще, аніж до фокусників. Хоча і газету, і раптову тутешню славу скидати з рахунків поки ще не варто було. Чого він геть не чекав - так це того, що його рішення буде підкріплено газетною статтею, а газетну статтю, у свою чергу, буде підкріплено трьома раундами їхнього вигаданого коктейлю -  більше нічим. Принаймні, нічим, що могло би зійти за гідний доказ.
Что було ще гірше - у пам'яті і справді ворушилися уривки фраз, що їх зараз нагадувала Лілу. Щоправда, якщо вірити пам'яті, і минулої ночі їх теж вимовляла саме вона. Певно, асистентка або ненавиділа його, або обожнювала - і саме тому хотіла уквітчати його біографію чимось героїчним. У будь-якому разі, його нове життя було дивовижним, але досить - якщо судити за зловісним ворушінням бровами пана - або пані - наркома - досить невдалу для цієї планети.
- Лілу, - тим же тоном, яким Маґнус зазвичай казав щось на кшталт "Якщо ти не зсунешся на чотири сантиметри ліворуч, то за три секунди в тебе не буде правої нирки", - давай ми тут самі якось домовимося. Іди за двері.
Не те, що він соромився показувати при Лілу неіснуючий шрам. Просто Маґнусу потрібно було трохи потягнути час, щоб вигадати хорошу стратегію поведінки.
Хороша стратегія не вигадувалася, тому Маґнус просто почав брехати. Про шрам він сказав, що його заполірували пластичні хірурги Арстоцки - і саме тому вону прилітали сюди, а не щоб виступати. Що цирк - прикриття для дуже таємної та важливої роботи, яка прославить у віках Кобрастан. Що їх з радисткою Лілу не можна бути на одному місці довше чотирьох-п’яти днів, інакше їх можуть знайти, викрити, і вся робота зійде на пси. Він майстерно обходив гострі питання, яких в інтерв'ю було критично багато, і, відчуваючи, як по спині струменить піт, розумів, що все це обернется або чимось дуже добрим, і він отримає дозвіл, або ж звідси його заберуть одразу на якісь уранові копальні.
Муки Маґнуса обірвав нарком, який нудним тоном сказав:
- Обід!
Він піднявся і натякнув велетенським зростом, що Маґнусу тут більше не раді. - Зайдіть за півтори години. Запишіться, що ви у черзі перший, і відмічайтесь у списку біля дверей кожні десять хвилин.
Маянус послухався. Він вийшов, почув, як з іншого боку рипнув ключ у замку, змахнув зі списку товстий шар пилу і вивів своє ім’я.
- Ну ось, моя чарівна Лілу, - сказав він похнюплено, - ми на крок ближче до того, щоб полетіти додому. До речі, ти знала, що кожен, хто не залишає Арстоцьку протягом тижня, автоматично стає громадянином цієї щедрої та гостинної країни?

0

11

[nick]Amelia von Gronevald[/nick][status]It's just a bunch of hocus pocus![/status][icon]http://mybb.forum4.ru/img/avatars/0012/f3/98/81-1404058245.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 28 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> асистентка фокусника[/lz]- Що, прямо автоматично, і ніяких документів заповнювати не треба? - Закономірно здивувалася Амелія. - Якось це не в дусі славної Арстотцки. Точно впевнений? Може, це ворожа пропаганда агентів підлої Репабліі? І от не треба корчити таку пику, поки хтось байдикував в казенних кабінетах, я в поті чола збирала інформацію.
Це було правдою. Коли Магнус так не по-джентльменськи виставив ван Гроневальд в коридор, помічниця вирішила не розкисати і вирушила в експедицію по поверху. І їй відкрилися дивовижні землі, а саме: в далекій стіні пустого лекційного амфітеатру Амелія виявила потайний прохід в білокафельний зал з невибагливою написом "Буфет" біля входу. Там, в компанії нудьгуючої операторки харчового конвеєра і типа в плащі, який явно прийшов сюди слідом за ван Гроневальд, вона провела захоплюючі чверть години.
В буфеті Амелія розжилася двома скарбами - по-перше порцією салату "Бронєтранспортерчик", а по-друге - мінімальною бюрократичною ерудицією.
Перше уособлював пластиковий стаканчик із сумішшю кольорових овочевих кубиків, який ван Гроневальд ніжно притискала до серця - захопившись тим, скільки часу, судячи з етикетки і шару пилу на кришечці, загадкові місцеві овочі зберігають пристойний вигляд, Амелія вирішила згадати, що вона, чорт візьми, біо-інженер, і виростити з салату кущі уберстійкого буряка або топінамбура, або що воно там за погань. З бюракратіческой ерудицією було складніше. Вона не була так очевидно помітна, як салат, але розпирала Амелию зсередини, як гелій-3 - зламаний реактор.
- Мені все розповіли, слухай. Значить, бланк дозволу треба підписати в шістнадцяти інстанціях, включаючи Союз Матерів Проти Гравітаційного Поля, який не збирався вже три роки, відколи 17й Пленум скасував базові фізичний закони, як такі, що не відповідають вченню Коменданте. Тому нам краще не намагатися отримати цей дозвіл, а заповнити бланк РТ-148-Ц, отримати статус народних артистів Арстотцкі і вибити собі відрядження туди, - Амелія мрійливо тицьнула пальцем в стелю, - щоб нести пропаганду про славний шлях трудового народу Арстотцкі на теренах дикого всесвіту.

0


Вы здесь » UFO: ukrainian forum » Фантастика » Glory to Arstotzka!


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно