[nick]Grzegorz Brzęczyszczewski[/nick][status]Дивоглядний Магнус[/status][icon]http://moonrisekingdom.mybb.ru/img/avatars/0012/f3/98/80-1396943471.jpg[/icon][lz]<span class="lz">Вік: </span> 40 років
<span class="lz">Зайнятість: </span> фокусник[/lz]Взагалі-то, дорогою Маґнус вирішив, що буде вдавати з себе сувору, але справедливу людину. Людину-крицю, людину-сіль землі, людину-цвяхи з таких робити б. Кілька разів за життя таки люди йому зустрічалися, і чомусь йому здавалося, що на Арстоцці да таких ставляться краще, аніж до фокусників. Хоча і газету, і раптову тутешню славу скидати з рахунків поки ще не варто було. Чого він геть не чекав - так це того, що його рішення буде підкріплено газетною статтею, а газетну статтю, у свою чергу, буде підкріплено трьома раундами їхнього вигаданого коктейлю - більше нічим. Принаймні, нічим, що могло би зійти за гідний доказ.
Что було ще гірше - у пам'яті і справді ворушилися уривки фраз, що їх зараз нагадувала Лілу. Щоправда, якщо вірити пам'яті, і минулої ночі їх теж вимовляла саме вона. Певно, асистентка або ненавиділа його, або обожнювала - і саме тому хотіла уквітчати його біографію чимось героїчним. У будь-якому разі, його нове життя було дивовижним, але досить - якщо судити за зловісним ворушінням бровами пана - або пані - наркома - досить невдалу для цієї планети.
- Лілу, - тим же тоном, яким Маґнус зазвичай казав щось на кшталт "Якщо ти не зсунешся на чотири сантиметри ліворуч, то за три секунди в тебе не буде правої нирки", - давай ми тут самі якось домовимося. Іди за двері.
Не те, що він соромився показувати при Лілу неіснуючий шрам. Просто Маґнусу потрібно було трохи потягнути час, щоб вигадати хорошу стратегію поведінки.
Хороша стратегія не вигадувалася, тому Маґнус просто почав брехати. Про шрам він сказав, що його заполірували пластичні хірурги Арстоцки - і саме тому вону прилітали сюди, а не щоб виступати. Що цирк - прикриття для дуже таємної та важливої роботи, яка прославить у віках Кобрастан. Що їх з радисткою Лілу не можна бути на одному місці довше чотирьох-п’яти днів, інакше їх можуть знайти, викрити, і вся робота зійде на пси. Він майстерно обходив гострі питання, яких в інтерв'ю було критично багато, і, відчуваючи, як по спині струменить піт, розумів, що все це обернется або чимось дуже добрим, і він отримає дозвіл, або ж звідси його заберуть одразу на якісь уранові копальні.
Муки Маґнуса обірвав нарком, який нудним тоном сказав:
- Обід!
Він піднявся і натякнув велетенським зростом, що Маґнусу тут більше не раді. - Зайдіть за півтори години. Запишіться, що ви у черзі перший, і відмічайтесь у списку біля дверей кожні десять хвилин.
Маянус послухався. Він вийшов, почув, як з іншого боку рипнув ключ у замку, змахнув зі списку товстий шар пилу і вивів своє ім’я.
- Ну ось, моя чарівна Лілу, - сказав він похнюплено, - ми на крок ближче до того, щоб полетіти додому. До речі, ти знала, що кожен, хто не залишає Арстоцьку протягом тижня, автоматично стає громадянином цієї щедрої та гостинної країни?