UFO: ukrainian forum |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » UFO: ukrainian forum » Кіно, серіали, мультфільми » Frenemies [Supernatural]
Рейтинг: R | Учасники: Браян Райс (Перевертень), Джемма Вествуд (Стеллалуна). |
Група з мисливців та істот опиняються на одній території; починаються великі лови, і не одразу всі їх учасники розуміють, що вони тут невипадково, і їх просто зтравлюють разом. Хто і навіщо? А це і доведеться з’ясувати перш, ніж стане надто пізно.
Теги: Supernatural, R, екшн
[nick]Браян Райс[/nick][status]кошак[/status][icon]http://sa.uploads.ru/r6Kqk.jpg[/icon][sign]Зовнішність: рюсяве довговате волосся, голубі очі, двохтижнева щетина.
Одяг: одітий в пошарпаний светер, куртку, джинси і кросовки, на голові шапка.
Речі: пістолет, декілька запасних магазинів, ніж.[/sign]
Браян пропустив той момент, коли його висмикнули з облюбованого покинутого будинку і закинули в це богом забуте село. Старі пошарпані будинки, які тримаються тільки на чуді і готові з часом розвалитись. Якісь будинки не витримали і вже розрушились, або тільки починали. І саме головне, що тут майже нікого не було. Ключове слово – майже.
Всього декілька днів назад перевертень находився в місті Портленд в штаті Орегон, відмічався в куратора, а потім… а потім він вже прийшов в себе тут, в закинутому селі. Він був не один, як вияснилось зовсім скоро. Ще декількох людей, та і не тільки, також хтось, або щось перемістило, але ніхто не пам’ятав. Кожен займався своїм ділом, а потім вже приходив в себе тут.
Через годину часу, коли всі зібрались і начали роздивлятись, почалось саме дивне. Звідкись спливло, що серед зібравшихся находяться нелюди і мисливці, а свіжий труп прекрасно доповнював картину.
Група швидко розсварилась, тому що нікому неможна було вірити. Хтось вбивця, або всі. Почалась справжня боротьба на виживання. Кожен пробував когось вбити, об’єднувались в групи, а потім розпадались. Декілька днів і на «полі бою» остались двоє: сам Браян і ще один. То, що Райс перевертень, сніжний барс, вже не таємниця, але він не хотів так просто здаватись. Хотілось вижити за будь яку ціну. Але спливла ще одна інформація, що вся ця бійня кимось організована. Правда чи ні? Та і що тоді робити? Попробувати домовитись з противником і разом найти вихід, чи закінчити бій і понадіятись, що його тоді відпустять? Райс не міг визначитись з варіантом. Незважаючи на свою расу, він не був сильно жорстоким і не сильно любив вбивства. Та що там, він навіть в поліції працював!
Як там не було, зараз перевертень сидів біля стіни старенького будинку, в руках тримав пістолет і оглядався по сторонам. За останній час він сильно нервовий став і постійно чекав нападу, рахуючи, що його встигли поранити в плече.
Отредактировано Перевертень (2017-03-29 21:33:27)
[icon]http://s7.uploads.ru/16UoQ.jpg[/icon][nick]Джемма Вествуд[/nick]Джемма не знала до ладу, що саме відбувається, і у яку халепу вона втрапила цього разу, але вона добре знала таке: коли не впевнена, що робити - роби, що маєш. А з "що маєш" все було зрозуміло, як було зрозуміло завжди, всі попередні роки. Вона завжди мала звільняти світ від того - тих - хто намагався нищити його. Вона та її родичі - бо їх таких була ціла родина - вбивали демонів, вампірів, перевертнів, привидів, не оминаючи увагою і менших, не одразу помітних з першого погляду почвар.
Тож вона так і зробила. Всі мисливці так і зробили, просто їй талану випало більше, ніж іншим, тому вона все ще була жива. Серед істот був ще перевертень. Джемма знала, що його підстрелили, але з того часу він став обережнішим і більше не траплявся нікому під руку. Вона вважала його складною для виявлення ціллю, але дуже легкою у битві. Він не був схожим на когось, хто завдасть клопоту для когось з досвідом Джемми.
Але тепер лишався лише він, а вона раптом почала вагатися. Тому що так, вона зараз здолає його - і що потім? Потім відволікатися не буде на що. Потім треба буде з’ясовувати, хто і навіщо все це влаштував. І що, як виявиться, що останній, що лишиться живим - не переможець, а щось іще? Вдалий кандидат - чи, пак, вдала кандидатка - на якийсь ритуал, наприклад. З ритуалами ніколи не вгадаєш, але крові, що тут пролилася, вистачило би не на один - це вона знала точно.
І перевертень, могла статися, ще був потрібен. Можна подивитися, що буде, як їх залишиться двоє, а не лише вона одна. Можна буде навіть, замиливши очі тим, хто спостерігає за ними, втекти, лишивши останнім живим - і присутнім у цьому дивному місці - саме перевертня. Так, так, це був чудовий варіант.
Прийнявши рішення, Джемма одразу ж відчула, як їй стає спокійніше. Вона навіть трохи перепочила, зрозумівши, як стомилася по тому, щоб не чекати будь-якої миті наступного нападу. Прокинувшись, вона потерла обличчя долонями, не бажаючи витрачати прісну воду - хтозна, які складнощі можуть початися далі? Потім Джемма вирушила - вперше за останні дні - не на полювання, а на пошуки. Вона ішла своїм звичним тихим м’яким кроком, тримаючи зброю напоготові. Але коли їй здалося, що перевертень десь неподалік, закричала, хоча всі її інстинкти кричали про те, що не можна так видавати себе:
- Агов! Я знаю, що ти поранений, але ще живий! Я поки теж жива. Я не стану тебе вбивати, обіцяю! Тільки якщо ти нападеш першим! Але не ховайся, виходь до мене!
[nick]Брайан Райс[/nick][status]кошак[/status][icon]http://sa.uploads.ru/r6Kqk.jpg[/icon][sign]Зовнішність: рюсяве довговате волосся, голубі очі, двохтижнева щетина.
Одяг: одітий в пошарпаний светер, куртку, джинси і кросовки, на голові шапка.[/sign]
Браян зажав рукою рану і скривився. Не затягується так швидко, як хотілось і все це чортові пулі зі срібним запиленням. Добре, що тільки подряпина, а то хто знає, що було б? Ну, як що, просто було б більше боліло і ще довше заживало. Але ладно, зараз не це головне, а то, як звідси вибратись на своїх двох, але можна і на всіх чотирьох, і без чужої допомоги. Потрібно вбити мисливця, і тоді точно буде кінець, але чи його відпустять?
От тут ніяк не вгадаєш. Хто б це не придумав, він міг задумати, що завгодно і інколи таке, що ніколи б в голову не прийшло. Браян зустрічав таких людей, та і не людей також, коли працював в поліції. Свою частину міста, перевертень старався тримати в відносній безпеці від не людей, щоб вони не привертали лишньої уваги мисливців, але не завжди це виходило. Перевертню проти демона не піти, чи іншої сильної тварюки.
Але як там не було, зараз не місце згадувати минуле. Його вже немає і залишається тільки теперішнє, а це, вижити. І якщо це станеться, можна кудись поїхати, далеко. Цікаво, як там на Алясці?
- А чого б це мені тобі вірити? – у відповідь викрикнув Райс, повільно відлипає від стіни дому і пересуваючись ближче до краю. Приліг на землю і виглянув. Нікого. Піднявся і легкою пробіжкою пробігся до наступної схованки. Звичайно, це зовсім не красиво от так ховатись і втікати, але потрібно признатись, цей мисливець дуже непогана, або він сам втратив всі свої навики у в’язниці.
Він чув, що дівчина десь тут і завдяки своїм відчуттям він її може знайти раніше, ніж вона його. Це він і зробив. Легкою пробіжкою, іноді ховаючись, прокрався до будинку, з кута якого видно противника. Ну от, Браян її бачить і легко може вистрілити, але чому сумнівається? Його миролюбність заговорила?
- Я вийду, ти мене пристрелиш і звідси вийдеш, - подав голос чоловік, а потім задумався. А чи так буде? – Сама знаєш правила, вижити має один, - останні слова прозвучали кисло, ніби самому перевертню це не подобалось. Хоча, чому ніби? Йому це і не подобалось.
[icon]http://s7.uploads.ru/16UoQ.jpg[/icon][nick]Джемма Вествуд[/nick]Перевертень подав голос, але коли Джемма дісталася його сховку, його там, звісно, уже не було. Ну нічого. Рано чи пізно одна з них знайде іншого. Або ж один знайде іншу - це вже як пощастить. Зрештою, не можна відкидати і те, що вони все ж таки зможуть домовитися - хай навіть наслідки цього Джемма уявляла дуже приблизно, бо ж крім них двох, тут біли і інші, невидимі учасники, з якими, як вона підозрювала, домовитися значно важче, якщо взагалі не неможливо.
Вона далі блукала довкола, виглядаючи свого суперника, а потім зрозуміла, що він знайшов її першою.. Голос звучав надто загрозливо, надто впевнено. Вона озирнулася на нього, пошукала перевертня очима. Розуміла, що зараз він міг би вбити її.
Він не стріляв.
Чекав, говорив. Але не стріляв і взагалі не нападав. Тому Джемма знала, що їм ще є, про що говорити.
- То давай, - вона знизала плечима, подивилася туди, звідки чувся голос. - Стріляй першим. Будеш тим одним що виживе. Тільки стривай... А далі що? Що тобі кажуть правила? Ти виживеш, залишишся - переможеш. Але хіба ти отримаєш свободу? Хіба вони випустять тебе? Та ж навіщо їм це?
Вона засміялася, хоча не відчувала жодної веселості.
- Ви, істоти, іноді такі довірливі. Що, світ та життя - чи ось ми, мисливці, не навчили вас тому, що будь-яка надія та вдалий момент обертаються просто ще однією пасткою? Я не хочу перетворюватися на чиюсь здобич - і чому б і тобі за компанію не ставати нею?
[nick]Брайан Райс[/nick][status]барсік[/status][icon]http://sa.uploads.ru/r6Kqk.jpg[/icon][sign]Зовнішність: русяве довгувате волосся, голубі очі, двотижнева щетина.
Одяг: вдягнутий в пошарпаний светр, куртку, джинси і кросівки, на голові шапка.[/sign]
Вона була права, а що дальше? Ніхто не обіцяв, що переможець звідси піде і тим більше живим, але всі так думали. Думали, що якщо залишиться останній, то він звідси піде, але чи це так? Переможець може залишитись тут і до нових противників, або його кудись переведуть. Хто їм помішає? Можна попробувати втекти, стін немає, але чи одному вийде? Питань багато, але де знайти відповіді? Крім того, сам Брайан не прихильник насильства. Тут потрібно вибирати, що для нього важливіше. Попробувати звідси вибратись, чи продовжувати битись.
Перевертень зітхнув. Як почати довіряти мисливцю? Але можливо, що і вона про щось схоже думає, тоді більше шансу домовитись і разом знайти вихід, а потім залишитись живим і її залишити. До наступної зустрічі. Брайан пошкрябав затилок і вирішив ризикнути. А що втрачати? Життя? Вбити він себе так зразу не дасть, це вже точно. І сам може вистрілити, або відхилитись.
Райс повільно вийшов зі стіни, тримаючи пістолет в здоровій руці і готовий відкрити вогонь, якщо дівчина проявить хоч якийсь натяк на агресію. Хвилювався, тут спокійним важко залишатись. Навіть незважаючи на то, що на роботі в поліції стреси звичне діло. До багатьох речей важко звикнути, як не старайся.
[icon]http://s7.uploads.ru/16UoQ.jpg[/icon][nick]Джемма Вествуд[/nick]Джемма помітила рух, задушила у собі бажання сховатися або ж, краще, кинутися на перевертня. Замість цього вона показала відкриті долоні. Так, ніби відкритими долонями вона не могла би його знешкодити, якби захотіла - ну, і, правду кажучи, якби їй пощастило.
Вона намагалася не порушувати зоровий контакт. Дивилася на нього рівно, прямо, та без виклику. Він не мусить злякатися, не мусить передумати. Вона вже кілька разів прорахувала свої шанси. Вони були значно більші з ним. Від нього вона, принаймні, знала, чого чекати. А ось невідомість того, що буде, як вона переможе, Джемму відверто лякала.
Вона поволі наближалася до нього.
- Буде чесніше, якщо і ти складеш зброю, - сказала вона. - Не те, щоб я боялася. Але так буде чесніше.
Він не наставляв пістолет на неї, але все одно тримав його у руках, і Джемма не дурила себе мріями про те, що, як він захоче, вона встигне втекти, сховатися чи вдарити першою. Затулятися вона могла хіба що долонями - а з них був такий собі щит.
Вона уважно обмацувала поглядом перевертня. Так, той виглядав не кращим чином. Вона бачила, що його поранено - самій Джеммі за винятком кільком неприємних подряпин вдалося пройти ці дні без ушкоджень.
- Давно це в тебе? - спитала вона, вказуючи на плече. - Робив з ним щось?
Вона поволі підійшла ближче до перевертня.
- Я Джемма Вествуд. Мисливиця, як ти певно знаєш. Я не знаю тебе. Я не знала нікого з інших - значить, вони хапали або людей - і істот, звісно - ніяк не пов’язаних, або цей зв’язок надто неочевидний. Ти знав когось?
[nick]Брайан Райс[/nick][icon]http://sa.uploads.ru/r6Kqk.jpg[/icon][sign]Зовнішність: русяве довгувате волосся, голубі очі, двотижнева щетина.
Одяг: вдягнутий в пошарпаний светр, куртку, джинси і кросівки, на голові шапка.[/sign]
Брайан відчував, як міняється запах дівчини в залежності від її емоцій. Вона ніби маятником була, постійно перехиляюсь то в одну, то в іншу сторону, але він не відчував ні сильного страху, ні скритої злості. Вона говорила правду. Це освідомлення прийшло так несподівано, що перевертень розгубився. Як це так? Не зважаючи на свій досвід, йому було важко привикнути до думки, що мисливець може запропонувати перемир’я, та ще бути чесним. З іншої сторони, дівчина могла знати, що любу неправду він відчує в запасі і тому… Ні, вона говорила правду. Брайан не знав чому, але був впевнений в цьому.
Перевертень подивився на пістолет. На відмінно від дівчини він виглядав більш розгублено і розривався між рішеннями. З одної сторони від хотів заховати зброю, об’єднатись, а з іншої. Сильна недовіра до мисливців була в крові у любого нелюда. Відвів погляд від свого пістолета, оглянувся навколо, ніби шукаючи відповідь, а потім зітхнув.
- Ладно, - сказав Брайан і поставив на запобіжник пістолет, після чого сховав його від курткою. Прощатись з пістолетом він не буде, хоча і без зброї він міг бути небезпечним. Чого одна тільки сила варта, а кігті? Райс подивився на свою рану, а потім знову на мисливицю.
- Вчора вечором, коли останнього дістав, - відповів перевертень про свою рану, але запнувся. Не останнього противника. Остання виходить ця дівчина і все. Противників більше немає.
- Я нікого з них не знаю, - сказав Брайан. І що виходить? Не знайомі лялькарі випадкових людей і нелюдей забирали? Чи не зовсім випадкових? Люди-то мисливцями були, швидко зреагували, що робити.
- Брайан… - тільки почав говорити Райс, як замовчав, вловлюючи чутливим слухом ледве чутне гудіння. Настільки нечутне не зразу розумієш, що це. Але він розумів. – Нам треба сховатись, - сказав перевертень, схвативши Джемму за руку і потягнув її за собою, за той будинок, де ховався раніше. Несильно прижав до стіни і палець приложив до губ, приказуючи мовчати.
Вони так простояли декілька хвилин. Не рухаючись і чогось чекаючи. Нарешті Брайан відпустив мисливицю і зробив декілька кроків в сторону.
- Дрони, - почав пояснювати перевертень. – Невеличкі і дуже тихі, мені важко їх вчасно почути, але коли чую, маю одну-дві хвилини щоб заховатись. Вони періодично появляються, наскільки розумію, облітають територію. Я довго думав, що мені здається, поки не згадав, що з ними вже зустрічався раніше. Вони бачать рух, або щось подібне. Якщо заховатись за стіну і не рухатись, то можна стати невидимим, якщо не помиляюсь, - Брайан замовчав, але потім тихо добавив. – За нами спостерігають, як з допомогою дронів так і камер. Тут попадаються вони, не помічала?
Вы здесь » UFO: ukrainian forum » Кіно, серіали, мультфільми » Frenemies [Supernatural]
