[nick]Брайан Райс[/nick][icon]http://sa.uploads.ru/r6Kqk.jpg[/icon][sign]Зовнішність: русяве довгувате волосся, голубі очі, двотижнева щетина.
Одяг: вдягнутий в пошарпаний светр, куртку, джинси і кросівки, на голові шапка.[/sign]
Брайан відчував, як міняється запах дівчини в залежності від її емоцій. Вона ніби маятником була, постійно перехиляюсь то в одну, то в іншу сторону, але він не відчував ні сильного страху, ні скритої злості. Вона говорила правду. Це освідомлення прийшло так несподівано, що перевертень розгубився. Як це так? Не зважаючи на свій досвід, йому було важко привикнути до думки, що мисливець може запропонувати перемир’я, та ще бути чесним. З іншої сторони, дівчина могла знати, що любу неправду він відчує в запасі і тому… Ні, вона говорила правду. Брайан не знав чому, але був впевнений в цьому.
Перевертень подивився на пістолет. На відмінно від дівчини він виглядав більш розгублено і розривався між рішеннями. З одної сторони від хотів заховати зброю, об’єднатись, а з іншої. Сильна недовіра до мисливців була в крові у любого нелюда. Відвів погляд від свого пістолета, оглянувся навколо, ніби шукаючи відповідь, а потім зітхнув.
- Ладно, - сказав Брайан і поставив на запобіжник пістолет, після чого сховав його від курткою. Прощатись з пістолетом він не буде, хоча і без зброї він міг бути небезпечним. Чого одна тільки сила варта, а кігті? Райс подивився на свою рану, а потім знову на мисливицю.
- Вчора вечором, коли останнього дістав, - відповів перевертень про свою рану, але запнувся. Не останнього противника. Остання виходить ця дівчина і все. Противників більше немає.
- Я нікого з них не знаю, - сказав Брайан. І що виходить? Не знайомі лялькарі випадкових людей і нелюдей забирали? Чи не зовсім випадкових? Люди-то мисливцями були, швидко зреагували, що робити.
- Брайан… - тільки почав говорити Райс, як замовчав, вловлюючи чутливим слухом ледве чутне гудіння. Настільки нечутне не зразу розумієш, що це. Але він розумів. – Нам треба сховатись, - сказав перевертень, схвативши Джемму за руку і потягнув її за собою, за той будинок, де ховався раніше. Несильно прижав до стіни і палець приложив до губ, приказуючи мовчати.
Вони так простояли декілька хвилин. Не рухаючись і чогось чекаючи. Нарешті Брайан відпустив мисливицю і зробив декілька кроків в сторону.
- Дрони, - почав пояснювати перевертень. – Невеличкі і дуже тихі, мені важко їх вчасно почути, але коли чую, маю одну-дві хвилини щоб заховатись. Вони періодично появляються, наскільки розумію, облітають територію. Я довго думав, що мені здається, поки не згадав, що з ними вже зустрічався раніше. Вони бачать рух, або щось подібне. Якщо заховатись за стіну і не рухатись, то можна стати невидимим, якщо не помиляюсь, - Брайан замовчав, але потім тихо добавив. – За нами спостерігають, як з допомогою дронів так і камер. Тут попадаються вони, не помічала?